РОЗМ’Я́КШУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗМ’ЯКШИ́ТИ, шу́, ши́ш, док., перех.
1. Робити м’яким або м’якшим.
2. перен. Виклика́ти в кого-небудь почуття доброти, лагідності, розчуленості. Артамонов не вперше чув похвали собі, він мав всі підстави не вірити щирості цих похвал, а все ж вони його розм’якшували (Горький, Діло Артам., перекл. за ред. Варкентін, 1950, 79).
Розм’я́кшувати (розм’якши́ти) се́рце чиє — виклика́ти в кого-небудь почуття розчуленості, доброти, лагідності. — Може, хлопчик хотів лише розм’якшити батьківське серце? — висловив припущення Юрій Матвійович.— А куди вже його далі розм’якшувати? (Вол., Місячне срібло, 1961, 68).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 750.