РОЗМАГНІ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗМАГНІ́ТИТИСЯ, і́чуся, і́тишся, док.
1. тільки 3 ос. Втрачати магнітні властивості (про яке-небудь фізичне тіло, прилад і т. ін.). Розмагнічується сталь.
2. перен., розм. Ставати бездіяльним, безвольним, пасивним; втрачати активність, енергію. — Ну й згадуй на здоров’ячко,— грубо кинув він.— Тоді був такий настрій… Розмагнітився (Донч., V, 1957, 556).
3. тільки недок. Пас. до розмагні́чувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 733.