РОЗМАРКІРО́ВАНИЙ, а, е, с. г. Дієпр. пас. мин. ч. до розмаркірува́ти. Глибоко виорана ще з осені земля була розмаркірована (Оров., Зел. повінь, 1961, 11); У 27 кварталі [лісу] вже розмаркірована площа (Рудь, Гомін.., 1959, 110); // розмаркіро́вано, безос. присудк. сл.— Подивіться, якими на першому лану правильними квадратами розмаркіровано поле і вздовж і впоперек (Вишня, І, 1956, 433).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 735.