РОЗМАХА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., розм. Почати швидко, посилено махати чим-небудь. Гей ти, косо, розгуляйсь! Ти, рученько, розмахайсь! (П. Куліш, Вибр., 1969, 405); Вітряк розмахався крильми, мов руками (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 111); // Почати збуджено сперечатися з ким-небудь, жестикулюючи, махаючи при цьому руками. «Сама [писарша] недавно скинула очіпок, а вже й розмахалася руками і на молодиць і навіть на дячиху»,— подумала благочинна (Н.-Лев., IV, 1956, 60); — Чого це він розмахався? — насторожився Йонька і взявся за косу. Гордій із Денисом також відійшли на свою ділянку (Тют., Вир, 1964, 235).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 736.