РОЗМАШНИ́Й, а́, е́, рідко. Тс саме, що розма́шистий 1. Розмашним кроком рушив він цілиною, підминаючи шпичасті будяки, сіруватий полин (Тулуб, В степу.., 1964, 113); Лист був.. від дружини — я вже знав її розмашну руку (Кундзич, Пов. і нов., 1938, 26).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 737.