РОЗМЕЖУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. розмежува́ти і розмежува́тися. В ряді сіл на Чернігівщині і Київщині селяни піднімались проти розмежування поміщицьких і селянських земель, яке завжди проводилося так, як це було вигідно поміщикам (Іст. УРСР, І, 1953, 522); Жовтень ніс з собою не тільки розмежування класово ворожих сил, а й великий потяг до згуртування усього здорового, здатного на небачену досі перебудову світу (Рад. літ-во, 1, 1966, 59); Партійне керівництво Радами, як вчив В. І. Ленін, передбачає чітке розмежування функцій партійних і державних організацій (Ком. Укр., 7, 1970, 10).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 737.