РОЗМЕ́РЗЛИЙ, а, е. Який розмерзся; відталий. Машина влетіла до села і почала братися на гору, буксуючи в розмерзлому багні, що було перемішалося з першим снігом (Кучер, Голод, 1961, 394); Там [в степу] небо сьогодні синіло по-весняному, свіже й високе, вище, ніж будь-коли. Там п’янко пахла розмерзла земля (Гончар, І, 1954, 518).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 738.