РОЗМО́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. розмо́вляться; док., заст.
1. Порозмовляти. — Жінко! — каже Павло,— люба моя, кохана! подивись на мене, розмовся зо мною! (Вовчок, І, 1955, 168); // Порозумітися. Він навіть встиг розмовитися з литвином, що поганенько говорив по-російськи (Ірчан, II, 1958, 271).
2. Розговоритися. Ми розмовились про з’їзд, про реферати (Драг., II, 1970, 238).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 747.