РОЗМОРДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., розм. Ви́кликати в кого-небудь стан збудження, роздратування; // безос. А Прокіп уже не йшов, а біг і розмахував не тільки картузом, а обома руками і щось кричав, тільки здалека не було чути.— Он дивись ти! Чого це його розмордувало? (Тют., Вир, 1964, 235).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 748.