РОЗМРІ́ЯНИЙ, а, е, розм. Який замріявся, поринув у мрії. Одна молода залюблена дівчина, вічно розмріяна, неначе кам’яніла з якоїсь розкоші коло тих рож, що цвіли (Коб., III, 1956, 10); Напоєний пахощами літньої ночі, зачарований її красою, розмріяний, ішов Микола широкими полями (Гжицький, У світ.., 1960, 45); // Сповнений мрій. В Катрусине розмріяне життя входила сімнадцята весна (Мельн., Коли кров.., 1960, 99).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 749.