РОЗНО́ЩИК, а, ч.
1. Той, хто розносить що-небудь. Я вже був біля редакції. Рознощик машинально сунув мені газету і вигукнув: — Свіжі новини (Коцюб., II, 1955, 425); — Дивіться, Михайле Михайловичу, вас тут, на острові, вважатимуть за рознощика квітів… (Сміл., Сад, 1952, 269); *Образно. Ревізіоністи виконують на ділі роль рознощиків буржуазно-реформістської ідеології в комуністичному русі (Програма КПРС, 1961, 37).
2. Продавець, який розносить товари покупцям. У поле постійно виїжджають 1300 автокрамниць, 16 тисяч розвозок, виїздить багато рознощиків товарів (Рад. Укр., 3.VІІ 1971, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 752.