РОЗО́РЮВАТИ1, юю, юєш, недок., РОЗОРА́ТИ, рю́, ре́ш, док., перех. Обробляти землю плугом, сохою; орати. Сень на совість розорював.. поле (Горд., Дівчина.., 1954, 259); // Орючи необроблювані землі, вводити їх у господарський обіг. Йшли ешелони на схід, на південь — молодь їхала розорювати цілинні землі, будувати нові заводи (Шовк., Людина.., 1962, 320); // Орючи, знищувати що-небудь. Тисячі тракторів давно розорали межі і обніжки (Цюпа, Україна.., 1960, 168); // Робити борозни плугом на поверхні грунту, на снігу. Перед настанням весни сніг корисно розорювати через кожні 5-8 метрів (Хлібороб Укр., 2, 1964, 32).
РОЗО́РЮВАТИ2 див. розоря́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 753.