РОЗОРЯ́ТИ, я́ю, я́єш і рідко РОЗО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗОРИ́ТИ, зорю́, зо́риш, док., перех.
1. Ламати, спустошувати, перетворювати що-небудь у руїни. Найлюбішою забавкою було йому будувати та розоряти землянки, вали, окопи, шанці… (Мирний, І, 1949, 180); Завойовники розоряли храми, палаци, щоб добути каміння для своїх будівель і укріплень (Іст. середніх віків, 1955, 9).
2. Позбавляти кого-небудь багатства, достатку, майна; доводити до злиднів, зубожіння. Кризи і періоди промислового застою в свою чергу ще більше розоряють дрібних виробників (Ленін, 38, 1973, 101); — Християни, ми довго терпіли. Воно правда, що пани.. народ розорили та ще й ганяють за нами з.. посіпаками всякими (Коцюб., II, 1955, 72).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 753.