РОЗПАКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗПАКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Розкривати, розбирати що-небудь запаковане; звільняти від упаковки. Павленко та Березняк беруть пакунки і починають розпаковувати (Крот., Вибр., 1959, 516); Леся одвела Лань в гуртожиток і там в кімнаті допомогла їй розпакувати чемодан і розікласти речі (Хижняк, Невгамовна, 1961, 104); // перен., жарт. Знімати з кого-небудь верхній одяг. Другі паничі кинулись й собі у прихожу й почали розпаковувати паннів [панн] (Н.-Лев., II, 1956, 69).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 755.