РОЗПАЛЕНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. Те саме, що розпали́тися 1-5. Розцвілась, розпаленіла [Вутанька] з дороги, мов калина, а на віях… сльози бринять! (Гончар, II, 1959, 197).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 756.