РОЗПА́ЛИНА, и, ж., діал. Розпадина. Дно виру завалене.. колодами дерева, які повінь повбивала з величезною силою в скельні розпалини (Фр., VI, 1951, 304); Темно було у печерах зовсім, і.. зверху у горову́ розпадину сонячний промінь ронив сяючу стягу (Вовчок, І, 1955, 230).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 756.