РОЗПА́РЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., РОЗПА́РИТИСЯ, рюся, ришся, док.
1. Розм’якшуватися під дією пари, гарячої води і т. ін. Із казанів по трубах ішла пара в іншу, сусідню землянку.. Там, у гарячій парі, розпарювалось обіддя (Донч., IV, 1957, 111).
2. розм. Нагріватися, прогріватися до появи пари, випарів. Крізь імлу гаряче гріє сонце, повітря розпарюється (Горд., Дівчина.., 1954, 136); На сонці гній розпарився й віддавав запахом перегною (Чорн., Визвол. земля, 1959, 12); // Зігріватися до появи поту. Махтей Минович.. вибивав мало не годину каблуками гопака, розпарився, випив холодного пива й схопив запалення легенів (Крот., Сини.., 1948, 47); — В колінах наче свердла крутять. Така мука. Тільки й живу, коли вигріюся та розпарюся… (Речм., Весн. грози, 1961, 47).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 758.