РОЗПАСКУ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗПАСКУ́ДИТИ, джу, диш, док., перех., розм. Прищеплювати кому-небудь погані нахили, звички; розбещувати, псувати. Він.. розпаскудив в селі моїх парафіян, бунтує людей проти мене… (Н.-Лев., IV, 1956, 165).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 758.