РОЗПАТЯ́КАТИ, аю, аєш, док., перех., зневажл. Розголосити якусь таємницю. Бжеський був надто балакучий і за келехом міг розпатякати багато зайвого про Московський похід (Тулуб, Людолови, І, 1957, 8); Антон стрельнув настороженим оком на Катерину, яка, мабуть, уже встигла розпатякати і про заморські заробітки (Чорн., Визвол. земля, 1959, 150).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 758.