РОЗПАЩЕКУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док., розм. Почати дуже пащекувати. — Сам дурний, то й усіх робиш дурними,— гарикнула на нього Оришка.— Де ж пак, розпащекувалася, що за панства краще було (Мирний, III, 1954, 335); Цокотуха щось таке молола та й молола.— Розпащекувалась! — розсердився Потреба (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 473).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 759.