РОЗПЕЧА́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗПЕЧА́ТАТИ, аю, аєш, док., перех. Знявши, зірвавши печатку, відкривати що-небудь. Позапечатував [справник комори].. і приказав голові, щоб.. ніхто не розпечатав до якого часу, і поїхав собі дальш [далі] (Кв.-Осн., II, 1956, 141); // Розкривати, розклеювати що-небудь запечатане, заклеєне, запаковане (лист, посилку, конверт і т. ін.). [Любов:] Лист? (Біжить і здіймає листа, дивиться на конверт, потім шпарко розпечатує) (Л. Укр., II, 1951, 77); Олександр розпечатав пакет і почав читати, певний, що генерал пише про щось приємне (Кочура, Зол. грамота, 1960, 321); // Виймаючи корок, знімаючи кришку і т. ін., відкривати що-небудь закупорене; відкорковувати. Мишко розпечатав обидві пляшки (Мик., II, 1957, 93).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 760.