РОЗПИ́ЛЮВАЧ1, а, ч. Прилад або пристрій для розсіювання якої-небудь рідини чи порошку. Пронизували повітря струмені води в розпилювачах над газонами… (Рибак, Час.., 1960, 512); Парову інгаляцію можна застосувати і без спеціальних розпилювачів (Наука.., 3, 1960, 45).
РОЗПИ́ЛЮВАЧ3, а, ч. Той, хто розпилює що-небудь; фахівець з розпилювання (див. розпи́лювання2) чогось. Училище готує розпилювачів, обдиральників та гранувальників алмазів (Веч. Київ, 6.VІІІ 1974, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 761.