РОЗПИ́РХАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм.
1. Почати дуже й довго пирхати. Хотів [пан] тую кицьку собі забрати, аж вона йому в руки й не далася: розпирхалась… розплювалась (Григ., Вибр., 1959, 450).
2. перен. Почати говорити про кого-небудь з почуттям незадоволення, гніву, досади. Леся розвела руками: — Ні… Я за ним [Василем] не стежу.. Він мені не потрібен.— О! Вже розпирхалась! — схопилася з лавки Майя (Хижняк, Невгамовна, 1961, 192).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 763.