РОЗПЛАНО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗПЛАНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех.
1. Визначати послідовність здійснення чогось, намічати план яких-небудь дій, заходів і т. ін. Розпланувавши все як слід, Кирило вирішив для Семена.. пошити в міського шевця чоботи (Іщук, Вербівчани, 1961, 7); Тарас привчив себе всяке діло добре обмірковувати з усіх боків, розпланувати до дрібниць, а тоді вже братися з усією силою до його виконання (Ткач, Плем’я.., 1961, 349).
2. Розмічати яке-небудь місце під щось, розташовувати щось відповідно до плану, креслення і т. ін. Командири під шнур розплановували майданчики для майбутніх палаток (Гончар, II, 1954, 444); Тепер тут мав бути великий молодий сад. Вчора його розпланували (Кучер, Трудна любов, 1960, 559).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 767.