РОЗПЛА́ТАНИЙ, а, е, розм.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до розплата́ти. Я розплющив очі й побачив на тихому плесі широко розплатані неживі крила [лебедя] і занурену шию (Наука.., 7, 1971, 49).
2. у знач. прикм. Те саме, що розпла́станий 2. Ось у головні ворота цієї фортеці навесні 1942 року й заїхав вантажний «Бенц», у кузові-будці якого лежало розплатаних четверо «смертників» (Ле, Право.., 1957, 195); Одуд лежав розплатаний, готовий прийняти ворога (Гур., Друзі.., 1957, 224); Він підвівся на човні, і хлопчаки радісно обнялися над розплатаною щукою, що важко підіймала півмісяці жабрів (Стельмах, І, 1962, 435).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 767.