РОЗПЛА́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗПЛАТИ́ТИСЯ, ачу́ся, а́тишся, док.
1. Повністю розраховуватися з ким-небудь, віддавати плату за щось (перев. грошима). — Сьогодні могоричували, а завтра будемо розплачуватись. Завтра.. я вам заплачу по тій розписці гроші, — сказав Мотуз (Н.-Лев., IV, 1956, 200); Сачко покликав офіціанта й розплатився (Дмит., Розлука, 1957, 43).
2. рідко. Віддячувати за послугу, добре ставлення і т. ін. *Образно. Ще заздалегідь хлібороб задобрює землю. І вона щедро розплачується (Рад. Укр., 21.XII 1961, 2).
3. перен. Зводити рахунки з ким-небудь; мститися за заподіяне зло. Як тільки ця територія була зайнята ворогами, вирушив [Джмелик] у Троянівку, щоб розплатитися за свої кривди (Тют., Вир, 1964, 418).
4. чим, за що, перен. Зазнавати покарання за що-небудь. За ранні помилки мого сирого розуму і гарячого серця мені довелося розплачуватись місяцями страждань і важких роздумів (Довж., І, 1958, 16).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 768.