РОЗПЛІТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. розпліта́ти. Колись, як була молодшою, любила тиху пісню затягнути під це розплітання [коси], пісню про Дунай, про смуток дівочий… (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 41).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 770.