РОЗПОВСЮ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗПОВСЮ́ДИТИ, джу, диш, док., перех.
1. Роздавати, передавати, продавати і т. ін. багатьом для придбання, ознайомлення і т.ін.; поширювати. — Та хто його не знав… Синаш Архипа Коломойцева… — Той, що лотерейні квитки розповсюджував? (Гончар, IV, 1960, 64); — Негайно ж треба цю золоту книгу розповсюдити серед молоді! (Кол., Терен.., 1959, 189); В мене трохи було залишилось листівок, то я уже всі розповсюдила між людьми (Чорн., Визвол. земля, 1959, 127).
2. Доводити до відома багатьох, поширювати серед багатьох (певні ідеї, погляди, чутки і т. ін.). — Ви, панове ідеалісти, справді неначе черці [ченці]. Того вам не можна робити, а.. те треба ширити і розповсюджувати, хоч би воно було й не до смаку (Хотк., І, 1966, 40).
3. Розносити в різні боки, сторони на велику відстань. — Зараз будемо вивчати, як бур’яни розповсюджують своє насіння (Донч., V, 1957, 199); // Переносити, передавати (хвороби, епідемію і т. ін.). [Ніна:] Як видно, білі миші не розповсюджують висипного тифу (Коч., II, 1956, 285).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 773.