РОЗПОВСЮ́ДЖУВАЧ, а, ч. Той, хто розповсюджує що-небудь; поширювач. Кобзар — це співець народний, творець і розповсюджувач так званих «дум», що виникли за часів козацьких війн (Кол., Безсмертний Кобзар, 1961, 31); Його вважали чомусь розповсюджувачем нужі, дарма що в камері ще було чимало таких (Збан., Єдина, 1959, 145).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 773.