РОЗПОВІДНИ́Й, а́, е́. Який містить у собі розповідь. Розповідні відступи; // Власт. розповіді. Розповідна манера, з якою перед кожною дією читають вірші, цілком відповідає стилю вистави (Рад. Укр., 8.IV 1961, 4).
∆ Розповідне́ ре́чення див. ре́чення.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 773.