РОЗПОЛО́НЮВАТИСЯ, юється, недок., РОЗПОЛОНИ́ТИСЯ, ло́ниться, док., рідко.
1. Розтікаючись, покривати який-небудь простір, якусь поверхню; розливатися. Розполонилася ріка, перелітне птаство кружляло над водою (Горд., Дівчина.., 1954, 16).
2. Широко, далеко розноситися, лунати (про звуки). Розполонилися голоси.
3. Розростатися (про рослинність). Тепер малий садок, а як розполониться, то буде дуже гарний. Он ба, як малина розполонилась (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 775.