РОЗПОРЯДКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., рідко. Те саме, що розпоряджа́тися. Денис розпорядкує, мов сам усе придбав (Кв.-Осн., II, 1956, 409); Я зовсім сама до себе не належала, не розпорядкувала ні своїм часом, ні роботою (Л. Укр., V, 1956, 96); — Треба ж заздалегідь розпорядкувати, кому держати в церкві ставники, кому носити кругом церкви корогви та образи, кому дзвонити (Н.-Лев., VI, 1966, 368).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 776.