РОЗПРА́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розпра́вити1. Здорові саджанці [троянди].. висаджують у викопані ямки, стежачи за тим, щоб коріння було добре розправлене (Ол. та ефір. культ., 1956, 313); // у знач. прикм. Петро.. тримає її [ластівку] за розправлені крила (Юхвід, Оля, 1959, 35).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 778.