РОЗПРИ́СКУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗПРИ́СКАТИСЯ, аюся, аєшся і РОЗПРИ́СНУТИСЯ, нуся, нешся, док.
1. Розпліскуватися, розхлюпуватися бризками, маленькими краплинами (про рідину). Я.. кинулася.. в.. воду, котра підо мною сріблом розприслась (Фр., VIII, 1952, 172); // Дроблячись, розпорошуватися, розлітатися в різних напрямках. Вони [гранати] лускали, впавши, розприскувалися на дрібні скалки і вибухали стовпами огню (Фр., VI, 1951, 335); З-під молота у всі боки розприскувалися, розліталися колючі, тверді іскри (Загреб., Спека, 1961, 59); Лампа вдарилася в стіну, розприскалася на дрібнесеньке скло і вибухнула, як бомба (Ірчан, II, 1958, 301).
2. тільки док., перен., розм. Дуже розсердитися. Як розприскається мій Антосьо! е! Як та вода на лотоках бурлить (Свидн., Люборацькі, 1955, 119).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 779.