РОЗПРО́ДАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розпрода́ти. Писцеві комедій, розпроданих потай, Слузі лицедійних розваг Не личить гордливих надгробків пишнота (Бажан, Роки, 1957, 199); Сумніву не могло бути: «Ганц» розпроданий (Полт., Повість… 1960, 387); // розпро́дано, безос. присудк. сл. В мене однієї щуки цілий віз не розпродано (Мирний, III, 1954, 75).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 779.