РОЗПРОКЛЯ́ТИЙ, а, е, розм. Якого клянуть, проклинають; огидний, ненависний. Скажи, пане-економе, Скажи, розпроклятий, Хто ж те буде жито жати, Коли нас не стане? (Укр.. думи.., 1955, 227); Що ж мене ти поминула, Куле ллята, розпроклята, ти розводнице стара! (Мал., Запов. джерело, 1959, 89).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 779.