РОЗПРОСТО́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розпросто́рити. Широко розпросторені крила ледве тремтять у чистому повітрі (Мирний, IV, 1955, 308); Основа сеї поеми [«Ізольда Білорука»] взята з середньовічного роману «Трістан та Ізольда», що колись у численних версіях на різних мовах був широко розпросторений по всіх європейських, в тім числі й по слов’янських сторонах (Л. Укр., І, 1951, 409).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 780.