РОЗПУ́ТНО, присл. Вдаючись до розпусти, поводячись аморально. — Два поліцаї, які мене сюди приставили, рапортували, нібито я був п’яний,.. розпутно поводився, побив одну даму (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 42).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 785.