РОЗПУ́ШУВАЧ, а, ч. Пристрій для розпушування чого-небудь. Після цього [корчування] вичісують коріння корчувальними боронами або розпушувачами (Лісівн. і полезах. лісорозв., 1956, 147); На рамі планувальника встановлено спеціальний розпушувач, який складається з 19 культиваторних стояків (Колг. Укр., 1, 1958, 39); Надзвичайно важливо при виготовленні виробів з тіста надати їм пухкості і пористості.. Для цього, а також для надання тісту слоїстості тощо, є різні розпушувачі тіста (Технол. пригот. їжі, 1957, 224).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 786.