РОЗРАХО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗРАХУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док.
1. Повністю сплачувати гроші кому-небудь за щось. Вони розраховуються з блідолицим, примарно-мовчазним офіціантом, виходять з накуреного залу (Ю. Бедзик, Альма матер, 1964, 167); — Згодом, коли заробимо, ми з тобою розрахуємось, Кире (Збан., Курил. о-ви, 1963, 31); // перен. Робити що-небудь у відповідь на чиїсь дії, вчинки; зводити рахунки з ким-небудь; мститися. Заставши якось дяка мертвецьки п’яним, школяр по-своєму розрахувався з ним за «науку» — наскільки вистачило дитячих сил, він відшмагав наставника різками (Слово про Кобзаря, 1961, 18).
2. Звільнятися з попереднього місця роботи. — Напарниці.. зараз нема. — Де ж вона? — Розрахувалась, бо в неї мати …захворіла (Гончар, Тронка, 1963, 187).
3. військ. Робити підрахунок за номерами в строю. — Ану, Арсене, в тебе голос гучний, скомандуй усім в одну шеренгу стати і по порядку номерів розрахуватись (Собко, Нам спокій.., 1959, 63).
4. тільки недок. Пас. до розрахо́вувати 1-3. Стояли ці гармати не на площадках ешелону, а розраховувались на кінну тягу і враз могли з’явитись в самому несподіваному місці (Скл., Легенд. начдив, 1957, 28).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 788.