РОЗРЕПЕТУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док., розм. Почати багато і довго репетувати. — Чого це ти, Денисе, так розрепетувався? Не дав мені й богу домолитись (Н.-Лев., VI, 1966, 353); Олімпіада, як завжди, розрепетувалася на все Село Руське, а сьогодні особливо була люта (Чорн., Визвол. земля, 1950, 65); // на кого. Голосно розкричатися на кого-небудь. — На Сибір тебе, клятий! — розрепетувався храбрий [хоробрий] Забіяка на безталанного Карпа (Мирний, І, 1954, 259).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 789.