РОЗРИ́В, у, ч.
1. Дія за знач. розірва́ти, розрива́ти1 і розірва́тися, розрива́тися1 1-6. Він [лазер] допомагає лише тоді, коли відшарування свіжі й розриви виникли в задній частині ока (Наука.., 1, 1971, 29); Я іду під розриви шрапнелі, революції син і солдат (Уп., Вітчизна миру, 1951,19); *У порівн. День оскаженіло Сяйне й впаде, швидкий, немов розрив (Бажан, І, 1946, 153).
∆ Випробо́вувати на розри́в — визначати міцність тіла, поступово збільшуючи навантаження. Перед намотуванням на лебідку дріт випробовують на розрив і визначають величину розривного вантажу (Інж. геод., 1959, 392).
2. Простір, проміжок між чим-небудь, що роз’єдналося, розсунулося. Дощ ущух, і в розривах між хмарами пробивалася синява ранку (Баш, Надія, 1960, 447); Прорізи і розриви на дощових плащах і інших виробах з пластичних матеріалів можна полагодити за допомогою зварювання (Знання.., 1, 1966, 32); // Просвіт, прогалина між чим-небудь. Всі розриви між будівлями потрібно засаджувати.. деревами (Озелен. колг. села, 1955, 11); // перен. Відсутність співвідносності, узгодженості між чим-небудь, відповідності чомусь. Соціалістичний лад створює умови для ліквідації успадкованого від капіталізму розриву в рівні економічного і культурного розвитку між країнами (Програма КПРС, 1961, 116); Каринський.. скоро помітив цей неприпустимий розрив між потужністю дистиляційного й інших цехів (Шовк., Інженери, 1956, 77); Радянська влада припинила багатовіковий процес знищення лісів на Україні і ліквідувала розрив між їх вирубкою та відновленням (Ком. Укр., 6, 1968, 33); // Часова перерва в чому-небудь. Момент сівби — найбільш відповідальний. І головне — недопустити розриву в роботі (Хлібороб Укр., 5, 1972, 8).
∆ Протипоже́жний розри́в — простір між будівлями для запобігання поширення вогню. Значне зменшення ширини присадибної ділянки не дає можливості створити потрібні протипожежні розриви (Жилий буд. колгоспника, 1956, 10).
3. Повне припинення стосунків, відносин з ким— або між ким-небудь. Ніхто.. не знав, як болісно переживає Юля розрив з Віктором (Донч., V, 1957, 427); Особливо тяжко розрив між батьком і матір’ю, залишення сім’ї одним з них сприймають діти (Рад. суд на охороні прав.., 1954, 34); // Остаточна відмова від чого-небудь, зречення чогось. ..не можна здійснити справжнє інтернаціональне згуртування робітників без рішучого розриву з опортунізмом.. (Ленін, 26, 1972, 18); Письменник [М. Коцюбинський] залишає Тиховича в стані душевної кризи, після якої мусить настати остаточний розрив з старими ілюзіями (Іст. укр. літ., І, 1954, 612).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 789.