РОЗРИ́В-ТРАВА́, и́, ж.
1. бот. (Ітраtіепs L.). Декоративна одно— і багаторічна трав’яниста рослина родини бальзамінових. Голосів училися [друзі] пташиних, Все шукаючи розрив-трави (Рильський, II, 1960, 147).
2. фольк. Казкове зілля, що нібито має силу розривати кайдани, відмикати замки і т. ін. — Що нам кайдани? Я призапас такої розрив-трави, що тільки притулю, дак ік нечистому й порозпадаються (П. Куліш, Вибр., 1969, 189).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 792.