РОЗРИСО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розрисува́ти. Ще одну прикмету мало його жовте, зів’яле обличчя. Воно було розрисоване темно-синіми плямами, що розсіялися по щоках, по носі (Ірчан, II, 1958, 218).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 792.