РОЗРУЙНО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗРУЙНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Те саме, що руйнува́ти. Крізь розчинені навстіж двері видно етажерку з книжками та високе ліжко з горою білосніжних подушок, що їх мати рідко й розруйновує, бо влітку найчастіше вона спить на оцій канапці (Гончар, Тронка, 1963, 102); [Єгиптянин:] А ти? Що б ти зробив, якби ти вільним став? [Гебрей:] Я! Що зробив би я? Розруйнував би усі ті храми ваші й піраміди! (Л. Укр., II, 1951, 246).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 797.