РОЗРЯДЖА́ТИ1, а́ю, а́єш, недок., РОЗРЯДИ́ТИ, ряджу́, ря́диш, док., перех.
1. Виймати заряд із вогнепальної зброї або з міни, бомби, снаряда і т. ін. Павло вийняв пістолета й розрядив його (Кучер, Голод, 1961, 228); // Звільняти зброю від заряду, стріляючи з неї. Вони відступали. А за півгодини знову підкрадалися, щоб трьома-чотирма пострілами змусити ворога розрядити пів кулеметної стрічки (Мик., II, 1957, 275); На нього ринули партизани. Кат встиг розрядити в них револьвер, зваливши трьох чоловік (Воскр., Весна.., 1939, 64).
2. Позбавляти що-небудь електричного заряду. Розряджання лейденської банки здійснюється за допомогою спеціального розрядника. Розряджати банку, доторкуючись до її обкладок руками, небезпечно для життя (Курс фізики, III, 1956, 44).
3. перен. Послабляти або ліквідувати напруженість чого-небудь. Загальний сміх розрядив гостру суперечку між полковниками та гетьманом (Ле, Наливайко, 1957, 81); Прийняте рішення розрядило йому поганий настрій, і він уже ласкаво подивився на свого учня (Панч, II, 1956, 438); Сварливу, затхлу атмосферу першою розрядила моя добренька рідненька матуся (Ковінька, Кутя.., 1960, 143).
РОЗРЯДЖА́ТИ2, а́ю, а́єш, недок., РОЗРЯДИ́ТИ, ряджу́, ря́диш, док., перех., розм. Дуже гарно, пишно вбирати, одягати кого-небудь.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 799.