РОЗРЯ́ДНИК1, а, ч. Спортсмен, який має певний розряд (див. розряд1 2). Особливо захоплюються молоді науковці підводним спортом.. 180 чоловік стали розрядниками (Веч. Київ, 19.II 1968, 1); Коли він, мало не зірвавшись, в одну мить скотився зі щогли й кинувся був до борту, сама ж Тоня схопила його за руку: — Не смій! Не доженеш! Утонеш! І таки ж правда: тут і майстер-розрядник з плавби навряд чи б догнав (Гончар, Тронка, 1963, 242).
РОЗРЯ́ДНИК2, а, ч. Автоматичний прилад або пристрій для захисту електричного устаткування від перенапруги. Для захисту устаткування підстанцій і насамперед трансформаторів від перенапруги застосовують розрядники, які відводять перенапруги в землю (Довідник сіль. будівельника, 1956, 235); Під час обходів після грози обхідник повинен.. також оглянути установлені на лініях розрядники (Сіль. лінії електропередачі, 1956, 47).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 799.