РОЗРІ́ЗНЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і РОЗРІЗНЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., РОЗРІЗНИ́ТИСЯ, ню́ся, ни́шся, док. Розлучатися з ким-небудь, покидати когось. [Орися:] Навіщо ж я з тобою, моя дитино, так надовго розрізняюсь..? (Кроп., III, 1959, 84); — Правда, я не таюся: не хочу я розрізнятися з вами, не хочу кидати вас поміж чужих людей (Л. Янов., І, 1959, 232); — Мені важко і на минуточку [на хвилиночку] розрізнитися з тобою (Кучер, Трудна любов, 1960, 326).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 794.