РОЗСА́ДНИК, а, ч.
1. с. г. Спеціальний ящик із землею для вирощування розсади овочевих і кормових культур, а також декоративних рослин. Розсаду вирощують у парниках або розсадниках, бо в теплицях у цей період буває занадто висока температура (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 63).
2. с. г. Місце, ділянка, де вирощують молоді рослини для пересадки. Біля будинку, на невеличкому клаптику землі, що пустував, він улаштував свій перший розсадник (Юним мічур.., 1955, 11); У розсаднику саджанці добре розвиваються і вже однорічки формують добру крону, а у дворічному віці дають добрий садивний матеріал (Хлібороб Укр., 11, 1969, 27); Максим Гнатович пройшов у кінець саду. Тут у нього невеличкий розсадник. Кілька сотень саджанців яблунь, груш, абрикосів (Збан., Над Десною, 1951, 179).
3. перен. Те, що є зосередженням, джерелом чого-небудь. Можемо припустити, що .. перша греко-руська академія в Острозі була коли не першим, то все-таки в тім часі головним розсадником релігійної драми (Фр., XVI, 1955, 213); Гуртки самодіяльного мистецтва, народні театри можуть бути, та в багатьох місцях і є, не тільки виконавськими колективами високої майстерності, але й розсадниками доброго репертуару (Нар. тв. та етн., 1, 1962, 13).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 800.