РОЗСАТАНІ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до розсатані́ти; // у знач. прикм. Їй мріється далеке небо безхмаре, білі розпечені палом мури, сліпуче сонячне сяйво й ревуча юрба, розсатанілі обличчя (Стар., Облога.., 1961, 7).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 800.